Дивне розмаїття

Друже милий, ти помітив

до краси людську любов?

Скільки є на світі квітів —

стільки є на світі мов.

Холоди чи хмари грізні —

розцвіли в погожі дні

квіти різні, ранні й пізні,

восени і навесні —

і червоні, як троянди,

і рожеві, як піон,

і зелені, як лаванди,

і фіалкові, як сон.

Так і мови: ті, мов квіти,

що буяють між осель,

інші — ті, що рвуть граніти

ломикаменем між скель.

На душі в людини свято:

як чудово, що вони

різні всі, що їх багато,

квітів сонця і весни.

У барвистім розмаїтті

мови — дивна дивина.

Порожніш було б на світі —

зникла б навіть хоч одна.

Дуже сильна — ти помітив? —

до краси людська любов.

Скільки є на світі квітів —

стільки є на світі мов.