Баранець

Ви послухайте,

Малята:

Казка ця

Про одного

Молодого

Баранця.

Був в кошарі

У отарі

Баранець.

На узліссі

Він одбився

Від овець.

Загулявся

І подався

Напрямки:

— Тупу-тупу,

Ноженята,

До ріки!

Він із річки

Пив водичку

Й з усіх ніг

Сам, — раденький,

Що дурненький, —

В ліс побіг.

В темнім лісі

Заблудився

Баранець.

— Як добратись

До кошари,

До овець?! —

А назустріч

Баранцеві

Мчать вовки,

Очі світяться,

І клацають

Клики...

Повернув він

І подався

Навтьоки!

А назустріч

Баранцеві

Ще вовки.

Що робити?

Зупинився

Баранець...

Тільки казочці,

Малята,

Не кінець.

Я тоді

Писав у лісі

Книжку цю

І відкрив

Одну сторінку

Баранцю.

В цьому вірші

Він сховався

Залюбки...

Ви спитаєте

У мене:

— Де ж вовки? —

Перегризлися

Від злості

Й на траві

Розпластались

Всі чотири

Неживі.