Про Андрійка-Неумійка

Це Андрійко-

Неумійко.

Ну й хлопчина! Ну й мастак!

В школі, вдома —

Скрізь у всьому

Завжди в нього все не так.

Починає,

Поспішає,

А виходить на одне:

Наш Андрійко-

Неумійко —

Що не візьме — те не втне.

В зошит білий

Ляпка сіла.

Що робить йому тепер?

Став завзято

Витирати —

Дірку в зошиті протер.

Став він хату

Підмітати —

Та ще дужче насмітив.

Взявся, діти,

Посуд мити —

Склянку з блюдечком розбив.

Десь поділись,

Загубились

Ґудзики на комірці,

Став ладнати,

Пришивати —

Зшив з сорочкою штанці!

У Андрійка-

Неумійка

Молоток є і гвіздки.

Він до діла

Взявся сміло —

Бац!.. На пальцях — синяки.

Став санчата

Фарбувати,

Фарбу й щіточку приніс —

Сині в нього

Руки й ноги,

Навіть вуха, навіть ніс.

Він картинку

Із «Барвінка»

Для газети вирізав.

— Ой, загине

Скатертина! —

Братик плачучи сказав.

От Андрійко-

Неумійко

Клеїть змія-летунця.

Клеїть змія —

Не уміє,

Сам прилип він до стільця.

Взяв лопату

І копати

Він круг яблуньки почав.

— Ой Андрійку-

Неумійку,

Ти ж коріння порубав!

На ялицю

Шпаківницю

Він повісити поліз,

Та злякався

І зірвався, —

На ялиці сам повис.

Вудку взяв він,

Розмотав він...

Комарі гудуть: зу-зу!

Наш Андрійко-

Неумійко

На гачок спіймав... козу!

Ось Андрійко-

Неумійко

Юшку з риби став варить:

Вкинув зілля,

Рибку з сіллю,

А води... забув налить.

І дівчата,

І хлоп'ята

По гриби пішли у ліс.

Наш Андрійко-

Неумійко

Заблудив між трьох беріз!

Із Андрійка-

Неумійка,

Прикладу ви не беріть,

Бо Андрійку-

Неумійку

Трудно буде в світі жить!