Вереда

Мала мама одинця,

Одинця-

Мазунця.

Мамі з ним була біда:

Одинець був

ВЕ-РЕ-ДА.

Вереда вередував,

Всім спокою не давав:

І бабусі,

Й тьоті Ірі,

І сусідам по квартирі.

Навіть котику-

Воркотику

Малому

Від плачу

Тікать доводиться

Із дому.

А горобчики

Сміються

У садах!

— Цвір-цвірінь!

Уже проснувся

ВЕ-РЕ-ДА!

Ось у ліжку

Він сидить,

В стінку стука:

— Мамо, йди!

Іди

Сюди!

Візьми на руки!

Хлопець дригає ногами,

Обливається сльозами

І подушку обніма:

— Ма! Ма! Ма!

Стала мама

Умивать

Одинця, —

Репетує

Мазунець

Без кінця!

Кулачками тре він очі:

— Я вмиватися не хочу!

Теплої води нема!

Ма! Ма! Ма!

Мама мило

Червоненьке

Узяла,

Вереду свого

Вмивати

Почала.

Знову плаче: — Я не хочу!

Ой, заходить мило в очі!

Ти намилюєш

Дарма.

Ма! Ма! Ма!

Стала мама

Вереду

Утирать,

Вереда давай

Ще дужче

Кричать.

Він до лоба приклада кулачок:

— Ой, колючий рушничок,

Рушничок!

Наче голки,

Бахрома.

Ма! Ма! Ма!

Мама супу

Із каструлі

Налила,

Мама ложку

Вередулі

Подала.

— Нащо ложка? Забери ти!

Хочу суп з тарілки пити! —

І руками обома

Він тарілку підніма.

Ма! Ма! Ма!

Тут за шию

Потекло —

Гаряче!

Верещить він:

— Ой, пече!

Ой, пече!

Як затупає ногами

Та до мами із сльозами:

— Суп гарячий...Їж сама!

Дай того... чого нема!

Ма! Ма! Ма!

От бабуся

Вже зайшла

До кімнати,

Булку з маком

Принесла

Для внучати.

— Я не хочу їсти так!

Виберіть із булки мак!

Чом варення в ній нема?

Ма! Ма! Ма!

Вереда

Усе кричить,

Не змовка:

— Ви з вареннячком

Спечіть

Пиріжка!

Я з варенням хочу їсти,

Та щоб був пиріг без тіста,

Тільки начинка сама!

Ма! Ма! Ма!

Стала мама

Одягать

Вереду,

Вереда

Галасувать:

— Не піду!

Хочу дома я сидіти!

Вже набридло мені літо!

Хочу, щоб була зима!

Ма! Ма! Ма!

Мама слоника

Купила

Заводного.

Вереда

Горла щосили:

— Не такого!

Я не хочу заводного!

Ти купи мені живого,

Із ногами чотирма!

Ма! Ма! Ма!

Він із мамою

Гуляв

У саду.

Хто проходив —

Впізнавав

Вереду.

Знов розплакався синочок:

— Мамо! Хочу в дитсадочок,

Гратись з дітками всіма!

Ма! Ма! Ма!

А йому

Відповіли

Малюки:

— Ну, навіщо

Вереда

Нам такий?

Ні, не візьмемо тебе

Ми сюди:

В дитсадочок

Нам не треба

ВЕ-РЕ-ДИ!