Гніздо під стріхою

Дуже сердився Климко, коли називали його малим. Бо хіба він уже малий, коли робить усе те, що й дорослі. То бур'яну нарве поросяті і кроликам. То посипле крупів курчатам. А то збирає яблука, що вітер натрусив. Климко навіть і ластівок підгодовував. Він завжди сипав їм пшоно біля хліва, де було їхнє кубельце, і наливав у мисочку води. А коли курчата туди бігли, то він їх одганяв:

— Ви уже великі, своє поїли. А пташки маленькі...

І дуже смутився, що ластівки, ганяючись весь день за комахами, на пшоно зовсім не зважають. Дивні птахи!

Якось Климко запитав у мами:

— А ластівки скоро яєчок нанесуть?

— Та вже, либонь, нанесли, — сказала мама.

— І ластів'ят виведуть?

— Авжеж.

— Мамусю! Дістань мені одненьке яєчко, — я побачу.

— Ні, не можна лазити до пташиної хати, бо ластівки як угледять, то покинуть і гніздо, і яєчка...

Наступного ранку до Климка прийшли сусідські дівчатка Ліда і Надійка. Хлопець відразу ж повів їх до хліва.

— А у наших ластівок скоро ластів'ята будуть! — похвалився радісно.

— Давай візьмемо драбину й подивимось, — запропонувала Ліда.

Якусь мить Климко вагався. Але цікавість узяла над ним гору, і він сказав:

— Давайте...

Драбина була важка. Тоді Ліда схопила тичку, якою мама збивала груші та яблука, і штовхнула нею кубельце, щоб сполохати ластівок. Та ніхто не вилетів. Ліда штовхнула ще раз. І тут раптом кубельце зірвалось і розбилося. З нього викотилось двоє рябеньких яєчок і розпливлось по землі. Климко злякано глянув на уламки гніздечка і з криком метнувся до бабусі:

— Бабусю! Гніздечко впало! Тепер ластів'ят не буде!..

— Як, само впало?..

Климко знічено похнюпився. А Ліда і Надійка гайнули через город додому.

На подвір'я зайшла мама.

— Мамочко! — захлипав Климко. — Я ластівкам гніздечко зліплю. Таке саме...

Мама тільки докірливо похитала головою.

А біля хліва із жалібним криком літали, припадаючи до землі, ластівки.