Загубив осел підкову

Якось в лісі випадково

Загубив осел підкову.

Загубив осел підкову

Та й бідкується щодня:

— Я у лісі випадково

Загубив одну підкову,

А тепер я без підкови

І не схожий на коня.

Три копита всі підбито,

Три підківки на копитах,

В бубон стежки знаменито

Три копита б'ють щодня.

І одне лише копито

В мене зовсім не підбито,

Й без підбитого копита

Я не схожий на коня.

Два карасики з озерця

Гомонять:

— Не край ти серця,

А спускайся до озерця

Й непідкований пливи.

У озерці і в болоті

В нас немає бегемотів,

Ти в озерці і в болоті

Бегемотиком живи.

Воронята із гніздечка

Кажуть:

— Лізь сюди й скраєчку

На гіллячці звий гніздечко,

Про підкову ти забудь.

Будем разом виростати,

На гіллячці разом гратись,

Навчимо тебе літати,

Коли крила відростуть.

А гадюка двометрова,

Що без ніг живе чудово,

Мов колода прездорова,

Виглядає із лози:

— Я без ніг жива-здорова

І прудка, хоч двометрова,

Зайвина — ота підкова,

На животику повзи.

Із сусідньої діброви

Дятел чув усі промови

І маленькому ослові

Він поради не давав,

А в траві знайшов підкову

І раденькому ослові

Просто взяв оту підкову

Й до копита прикував.

Знов копита всі підбито,

Всі підківки на копитах,

В бубон стежки знаменито

Всі копита б'ють щодня.

Як же дятла не хвалити —

Майстер він талановитий!

Всі підковано копита —

Схожий ослик на коня!