Як циган був адвокатом

українська народна казка

Жив собі один бідний чоловік. Мав пару мізерних коней, ними заробляв. Та мав він і пару лошат. Коли лошата виросли і стали кіньми, чоловік купив собі бричку і став візником — возив панів.

І поволі чоловік позбувся злиднів.

Чоловіка знали всюди. І ніде не було такого заїзду чи корчми, щоб його не прийняли на ніч, не дали поїсти на віру.

Одного разу сталося так, що чоловік зайшов до корчмаря без грошей. Попросив їсти:

— Зваріть мені два яйця, дайте на стіл паленки. Потім розрахуюся.

Випив чоловік, закусив і пішов своєю дорогою.

Сталося так, що не скоро він знову завітав до тої корчми. А корчмар чекав, чекав, дочекатися боргу не міг і почав собі рахувати: «Я йому поклав на стіл пару яєць. З тих яєць вийшло б двоє курчат. Курчата виросли б і стали курми. Кури нанесли б тисячу яєць. Яйця я продав би. Дістав би за них вісімдесят золотих. Виходить, чоловік мені винен вісімдесят золотих».

І подав він до суду скаргу.

Покликали візника на суд і розповіли йому. А того аж морозом вдарило — винен лише за паленку і двоє яєць, а тут такі гроші!

Стоїть собі зажурений в коридорі, й раптом підходить до нього циган.

— Чому ви, чоловіче, так журитеся?

Розповів бідолаха про свою біду.

— Та все одно мені не допоможеш! — чоловік махнув рукою.

— У вас є адвокат? — питає циган.

— Адвоката у мене нема!

— Вашим адвокатом буду я! — мовив циган. — Коли вас покличуть, все вислухайте, потім скажіть, що ваш адвокат прийде.

Так і було. Почався суд, чоловікові присудили, щоб платив вісімдесят золотих.

— Ви щось маєте сказати? — питає суддя чоловіка.

Чоловік мовчить.

— Ви щось маєте сказати? — знову питає суддя чоловіка.

Чоловік мовчить.

— Та чому нічого не кажете? — сердиться суддя.

— Зараз має прийти мій адвокат. Він за мене відповість.

Відчинилися двері, з'явився циган.

— Що ти, цигане, тут хочеш?

— Я адвокат підсудного.

— Якщо ти адвокат, то мав бути з самого початку судового засідання.

— Я не лише адвокат! Я і хлібороб.

— І хлібороб? А що робиш?

— Я ходив на поле глянути, чи зійшла варена картопля — посадила її моя жінка два тижні тому.

— Ти здурів? — питає цигана суддя.

— А з вареного яйця могли вийти курчата? — питає циган.

Тут суддя до корчмаря:

— Які яйця були покладені на стіл?

— Варені.

— Хто варив?

— Я.

— Ви, корчмарю, програли суд! Мусите заплатити ще й судові витрати.

Візник подякував своєму адвокатові. Й сьогодні ще возить людей, коли не помер.

На вербі дзвінчик — нашій казці кінчик...