Їжак і лисиця

естонська народна казка

Переклад з естонської Олександра Завгороднього

Їжак і лисиця впали у вовчу яму. Два дні якось терпіли, а тоді почав допікати їх голод.

На третій день лисиця сказала:

— Не вибратися нам звідси, старий друже. Спрага жене вола до криниці, а голод — мене до тебе. Для твого ж блага я з'їм тебе.

Їжак подумав собі: «Де сили обмаль, беруть на поміч розум», — i відповiв лисиці:

— Удвох легше терпіти голод, ніж одному знемагати в полоні, та й моя смерть не врятує тобі життя. А я вже придумав, як нам вибратися звідси. Але чи варто тобі, такій голодній, говорити про це?

— Добра порада — завжди до речі, — погодилася лисиця, — я вже чую дихання смерті. Та все ж кажи! Я присягаюсь тобі у вічній вірності і дружбі, обіцяю завжди виручати тебе з біди, а мій рід говоритиме про тебе тільки з пошаною. Кажи!

— Людину впізнаємо по словах, вола — по рогах, — відповів їжак. — Я вірю твоїй клятві і раджу ось що. Коли близько проходитиме мисливець, прикиньмося обоє мертвими: людина не така дурна, щоб убивати мертвих. Мисливець викине нас із ями, і ми знову опинимося на волі.

— Добре придумав, — зраділа лисиця. — А тоді гайнемо до лісу!

Незабаром прийшов мисливець подивитися, чи не потрапив, бува, вовк у пастку. Аж бачить: лежить у ямі лисиця — зуби вишкірила, хвоста відкинула, язика висолопила.

— Хм, докрутилася стара! — сказав мисливець і спустився в яму.

«Заклякла на кістку, — подумав він. — І їжачок здох. Яка з вас користь», — і викинув за ноги обох з ями.

Поки мисливець виліз нагору, звірі зникли. Здивований чоловік плюнув з досади і пішов додому.

Після цього на їжака кілька разів нападали пастухові собаки та різні бешкетники, а лисиця й не згадувала про свою присягу захищати й допомагати їжакові. Та коли лисиця викрала з кубельця їжаченят, старий їжак вирішив покарати лиходійку.

Якось він знайшов пастку на лиса.

«Ну, постривай, — подумав він, — оце нагода поквитатися!»

Зустрів ото їжак лисицю на стежині. Вони привіталися, ніби нічого не сталось, поговорили про землю й погоду, про роботу й мандрівки.

— Ох, мене ноги далеко не носять, але вчора я знайшов чудовий музичний інструмент, — між іншим, сказав їжак. — За одну струну смикнеш — усі звучать.

По цьому він хотів перевести розмову на інше, але лисиця так причепилася: покажи та й покажи ту музику, що після довгих умовлянь їжак повів руду до пастки.

— Глянь, — сказав він, — коли отут натиснути, то озвуться всі струни.

— Постривай, я трохи пограю, — попрохала лисиця. Але тільки торкнулася краєчка пастки, — трах! — її лапу затисло, мов лещатами. Марно благала в їжака поради, як їй вирватися з пастки...

Прислів'я «Про добро пишуть на піску, а про зло — на камені» — наче про лисицю сказане.