Бабуся Якилина

У березневе свято

Я рано-рано встала.

Малюночок весняний

Гарненько змалювала:

Вербички волохаті,

Високе небо ясне,

І сонечко у небі

Горить-горить, не гасне...

Піду я в крайню хату

До баби Якилини:

Ані дітей у неї,

Ані рідні-родини.

Вона стара і квола,

Журлива й сумовита:

В війну її синочка

Під Харковом убито.

За нашу Батьківщину

Наклав він головою...

Бабусю я розважу,

Погомоню з старою,

Віддам їй сонце, небо,

Вербички волохаті:

Нехай весна засяє

В її самотній хаті!