Нема нікого вдома

Ур-р-ра!

Нема нікого вдома!

Тепер, що хочеш —

те й роби!

Не заважаєш ти

нікому,

ніхто не заважа

тобі.

«Ввімкну спочатку

телевізор, —

подумав я, —

та буду зблизька

дивитися,

і як захочу —

дивитись буду

хоч до ночі!»

Ввімкнув.

Та вже

за три хвилини

екран поплив

перед очима...

Тоді

до ванної сходив,

набрав

холодної води,

щоб капця мами

запускати.

Та передумав.

Нецікаво...

Я клав на стіл

обидва лікті.

Я в кухні

на підлогу влігся.

На дверях

покатався навіть!

Та все покинув.

Нецікаво...

Все можна!

Годі й говорить...

Захочу —

буду гризти лід,

захочу —

занявчу, мов кіт,

на нашому балконі.

Адже в кіно

пішли батьки,

свободи —

як ніколи!

Я навіть можу

в шафі тата

яку завгодно книгу

взяти

і з нею

в татовому кріслі

сидіти,

підібгавши ноги...

Але мені,

немов навмисне,

чомусь не хочеться

нічого.

Хоч сядь — і плач,

діла такі..

Скоріш би вже

прийшли батьки!