У гостях

У Віті —

день народження.

Ми всі

туди запрошені,

і ввечері,

о шостій,

прийшли до нього

в гості.

Нам

одчинила двері

мала сестричка Віті

і зразу запитала:

— Хто ноги з вас

не витер?

В нас килим —

не для того,

аби його бруднити!

Ану,

біля порога

знімайте черевики!

Та подарунки зразу

давайте,

я сховаю.

Та кришталеву вазу

не скиньте!

Я вас знаю!..

Ви думаєте:

просто

отак ходити

в гості?

І меблі

у вітальні

не мацайте руками,

і пальцями по стінах

не мажте —

будуть плями...

Іще

сестриця Віті

щось стала

говорити.

Та ми її

не слухали —

хіба ж це варто

слухать?!

Ми від її «гостинності»

помчали геть щодуху,

бо й справді:

ох, не просто

отак

ходити в гості!..