| |
Горобець повіз у млин
Двадцять вісім штук зернин.
Їхав полем, їхав лугом,
Їхав день і їхав другий.
Горобець замість коня
Двійко раків поганяв.
Зліз із воза, поруч скаче:
— Гей, скоріше, менший раче, —
Їдем сорок шість годин.
А якщо закриють млин,
Як тоді змелю зерно?
Гей, скоріше, друже, но-о-о!
Нудно як, — собі цвірінькнув.
От відкрив для млива скриньку,
Став зернята рахувать:
— Раз, два, три,
Чотири, п'ять...
Ось уже і двадцять є, —
Він рахує і клює.
Під'їжджає до млина,
Подививсь — нема зерна...
Він спочатку зажурився,
Потім знов розвеселився:
Хоч ні з чим вернусь до хати,
Та навчився рахувати.
|
