Хто хазяїн?

Переклад з російської М. Познанська

Великого чорного собаку звали Жук. Два хлопчики, Коля й Ваня, підібрали Жука на вулиці. У нього була перебита нога. Коля й Ваня разом доглядали його, а коли Жук видужав, кожному з хлопчиків захотілося бути його хазяїном. Та хто хазяїн Жука, вони не могли вирішити, тому суперечка їхня завжди кінчалася сваркою.

Одного разу йшли вони лісом. Жук біг попереду. Хлопчики палко сперечалися.

— Собака мій! — говорив Коля. — Я перший побачив Жука і підібрав його!

— Ні, мій, — сердився Ваня. — Я перев'язав йому лапу і носив для нього ласі шматочки!

Ніхто не хотів поступитися.

— Мій! Мій! — кричали обидва.

Раптом із двору лісника вискочили дві здоровенні вівчарки. Вони кинулися на Жука і повалили його на землю. Ваня швидко видряпався на дерево й крикнув товаришеві:

— Рятуйся!

Але Коля ухопив палицю і кинувся на допомогу Жуку. Почувши галас, прибіг лісник і відігнав своїх вівчарок.

— Чий собака? — сердито запитав він.

— Мій, — сказав Коля.

Ваня мовчав.