Сині листочки

Переклад з російської М. Познанська

У Каті було два зелених олівці. А в Оленки жодного.

От і просить Оленка Катю:

— Дай мені зелений олівець.

А Катя й каже:

— Спитаю у мами.

Приходять на другий день обидві дівчинки в школу. Запитує Оленка:

— Дозволила мама?

А Катя зітхнула й каже:

— Та мама дозволила, а от брата я не спитала.

— Тоді спитай ще брата, — говорить Оленка.

Приходить Катя наступного дня.

— Ну що, дозволив брат? — запитує Оленка.

— Та брат дозволив, але я боюся, зламаєш ти олівця.

— Я обережненько, — обіцяє Оленка.

— Гляди, — говорить Катя, — не підстругуй, не натискуй дуже, в рот не бери. Та не малюй багато.

— Мені, — каже Оленка, — тільки листочки на деревах намалювати треба і травичку зелену.

— Це багато, — говорить Катя, а сама брови хмурить. І лице невдоволене зробила.

Подивилася на неї Оленка і відійшла. Не взяла олівця. Здивувалася Катя, побігла за нею.

— Та чого ж ти? Бери!

— Не треба! — відповідає Оленка.

На уроці вчитель запитує:

— Чого у тебе, Оленко, листя на деревах синє?

— Олівця зеленого немає.

— А чом ти у своєї подружки не взяла?

Мовчить Оленка. А Катя почервоніла як рак і каже:

— Я їй давала, а вона не бере.

Подивився учитель на обох:

— Треба так давати, щоб можна було взяти.