Болотяна модниця

Стоїть ця пташка по коліна у воді так непорушно, ніби якимсь геніальним майстром висічена із сірого мармуру. І стоїть не на відкритому плесі, а обов'язково в рідкому очереті чи осоці. Так що нелегко й побачити її. А коли придивитися, то не мармурова вона, а жива.

В її постаті щось нагадує русалку-красуню, яка дуже пильно вдивляється у водне дзеркало, розчісує, заплітає свою косу, закидає її за плечі.

Але стоїть пташина у воді не для того, щоб пишатися своєю красою, а для того, щоб привабити до себе рибок-мальків!

Іноді навіть крила складає, подібно до листя якогось лопуха. Недосвідчена риб'яча малеча пливе цілими зграйками в холодок того «листя», ховаючись від хижих щук, окунів, судаків. А «русалці» того тільки й треба: попадають рибки в дзьоб крилатого хижака.

Така сіра чапля. Коли на неї дивитися спереду, то вона схожа на якусь модницю. Висока, струнка, з пишною косою. Обабіч шиї майже до ніг збігають дві чорні смужки. На голові біла шапочка, білосніжний підшийник, сукня сріблясто-сіра.

А коли дивитися на неї збоку, то вона вже нагадує туриста з добрячим ранцем на плечах: це в неї такі масивні крила. Вони темно-сірого кольору, низом окантовані чорною смужкою, хвіст ледь довший за складені крила.

Розміром вона як лелека, але літають вони по-різному. В той час, як лелека здебільшого планерує, тобто не махає крилами, чапля, планеруючи, літає рідко. Лелека в польоті свою шию витягає якомога довше, а чапля складає шию втроє й тоді здається, що в дзьобі вона несе щось велике.

Шукаючи їжу, лелека весь час ходить, метушиться, а вона стоїть нерухомо, чекає, поки їжа сама припливе до неї.

Ніколи не ходить чапля по городах, не сідає на будівлі. А от гніздо мостить також на деревах поблизу води, таке ж масивне, як і в лелеки.