Чубарочка

Переважна більшість птахів намагаються приховати свої гнізда. А ця обрала собі для гніздування таке місце, де ходять люди, проїздять різні машини, гуркочуть трактори.

Хто ж вони, ці сміливі, довірливі пташата?

Люди називають їх по-різному. За те, що люблять поратися на смітниках, їх називають посмітюхами. А за те, що живуть при дорогах, то називають подорожниками. Ну, а через те, що взимку весь час туляться до людей, то дістали поетичну назву — сусідка. Наукова ж назва цієї пташки — чубатий жайворонок. Мені ж особисто з усіх її імен найбільше подобається чубарочка.

Чому ж ці чубарочки гніздяться саме при дорогах?

Перш за все, очевидно, тому, що ці пришляхові смуги ніколи не орють. А по-друге — що сюди жоден хижак навіть близько не підходить. От і живуть собі тут чубарочки поряд з людиною. Слід сказати, що й не тільки чубарочки. Подивіться, де гніздяться граки. Саме там, де найбільше людей, де найбільше шуму, — при залізницях, коло зупинок трамваїв, автобусів тощо. А ластівки? Ліплять гнізда над вікнами, над дверима, на патронах електроламп. Навіть у комбайнах.

Ще кілька слів про спосіб життя чубарочок. Тримаються виключно парами. Перекликаються звуками щось на зразок «пі-пі-пі-пі». Дуже рідко можна почути, як самчик співає. Це десь там, у середині лютого, коли вже можна погрітися на сонці. Відшукавши сонячне місце, він примощується та й розпочинає свою пісню. Співає досить тихо, бо не розкриває дзьоба, а через ніс, як то часом артисти одну мелодію. Ввижається в тій пісні мрія про те, що ось іще тиждень-другий — і сонечко пригріє ще тепліше, згинуть сніги з морозами, зазеленіє травичка, й чубарочки полетять до своїх рідних та любих доріг-шляхів будувати гнізда.

Належать вони до так званих зернових птахів, які живляться переважно зерном як хлібним, так і з різних бур'янів. Але не гребують і дрібними черв'ячками, комахами, особливо тоді, коли появляються чубаренята. Дуже люблять черв'яків озимої совки.

Важливу роль відіграє в них отой чубчик на голові. Якщо він у ватажка зграї стоїть на голові рівно, загострений — знак тому, що все довкола спокійно. Якщо ж заворушився — то значить «Увага!» А коли чубчик приліг до шиї — «Тривога!» Тоді всі припадають до землі, не дихають, приготувавши крила до злету. Нараз чубчик піднявся — це значить тривога минула, можна знов шукати їжу, купатися в пилюці, у піску.

А ще чубарочки — «чемпіони» з бігу. Ну так уже бігають, що просто дивно. Тоненькі, досить короткі лапки їхні на бігу мелькають, як ото спиці в колесах велосипеда, коли він летить з гори. Так що з бігу вони можуть зрівнятися з такими знаменитими бігунами, як перепілки чи деркачі.