Куличок як кулачок, або рибалочка

Нарешті настала та пора, коли аж сниться річка, коли пахнуть ставки, коли причувається хлюпання хвиль.

У Вороновиці нема річки. Правда, літні люди розповідають, що отам унизу, де зараз кілька зарослих осокою ставків, таки була річечка, яка звалася Воронкою, від якої й пішла назва Вороновиці.

І пішов я на Бакай. Це ставок при цукроварні. Правда, з чималим дзеркалом чистої прозорої води. Кого не питав, чому цей ставок називають Бакаєм, ніхто не міг відповісти.

Щоб трохи прохолонути від швидкої ходи, я сів під вербою, яка розпустила свої довгі коси аж до самої води.

Раптом біля мене у воду хтось кинув камінця, від якого порозбігалися кола. Не встиг я оглянутися, хто кидає, як з того місця, де впав камінець, з води вилетіла пташка з рибкою в довгому дзьобі.

Та ще яка пташечка! Красуня!

Сівши на гілці верби, пташка ловко підкинула рибину, вхопила її за голову й тут же проковтнула.

Проковтнувши, пташок знову почав чатувати за рибою, приглядаючись до води.

Якби не гострий і довгий дзьоб, а кривий, то він точно був би як декоративний папужок.

Я вперше бачив цю пташку-квітку. Плечі й верхня частина короткого хвоста в неї блакитні. Крила синьо-зелені. Верхня частина голови ніби в чорно-блакитних хвильках, а щічки жовто-білі, через які йде від дзьоба й до плечей чорно-біла смужка. Підгорля біле. Груди і весь живіт оранжеві. Дзьоб такий довгий, що майже в половину всього тіла. Верхня частина його блакитна, нижня — оранжева. Досить великі чорні очі. Короткі міцні ноги з довгими пальчиками. Хоч я був від пташка не далі як метрів за п'ять-шість, він не звертав на мене ніякої уваги.

Я побачив, що, наївшись, куличок полетів до траси, котру обступили рядами віковічні липи. Я за ним. Так ось де він влаштував свою домівку! В одному місці шляховики, щоб машини не дерлися на горбок, взяли та й прорізали бульдозерами дорогу. Обабіч дороги утворилися дві високі глиняні стіни. Отут-то куличок й видовбав собі глибоку нірку. До речі, він тут не один. Такі ж нори повибивали собі й ластівки.

Коли почали вилітати пташенята з того гнізда, їх вилетіло шестеро. Я ніяк не міг збагнути, якого ж вони кольору, такі всі були брудні. Батьки привели їх до Бакая, де вони відразу грудочками попадали у воду й почали відмиватися.

Повикупувавшись, вони повилітали на вербу й взялися розчісувати на собі кожну пір'їну, просушувати її на сонці. А що дзьоби в них досить довгі, то опоряджувати своє пір'я вони могли тільки ззаду.

Отож узялися вони чепурити один одного. Було таке враження, що сидять дівчатка, одна одну розчісують, заплітають коси. Закінчивши чепуритися, кулички один за одним почали падати у воду й виринати з мальками в дзьобах.

Отак вони собі тут живуть аж до тих пір, поки не замерзне ставок.

Весною появляються, як тільки із ставків зійде крига. Оскільки мальків у цей час ще мало, то вони ловлять водяних павуків, комах. А де сонце добре пригріває землю і з неї починають показуватися різні черв'ячки, щоб погрітися, то вони ловко витягають і їх.