Степова красуня

Якщо ви на своєму віку жодної ночі не переночували в степу тоді, коли цвітуть жита, пшениці, то вважайте, що ви нічого не знаєте про ту красу, яка є на нашій чарівній планеті Земля.

Але не впадайте у розпач. Ось як тільки дочекаєтесь тієї казкової пори, коли почнуть квітувати хліба, кидайте все — й гайда в степ. Але не спати, ні. Дивитись, слухати, дихати нічним степом. До години першої-другої вас будуть п'янити пахощі хлібів, маків, волошок, романцю, чебрецю; коники-стрибунці, коники-цвіркунці будуть розважати вас грою на своїх казкових флейтах та скрипочках. А після цього, втомившись, все затихне. Ніби обірвалася струна. Але тут упаде роса, й пахощі ще сильніше завирують.

І ось десь там біля четвертої ранку ви почуєте перше ще сонливе «піть-пі-дюм». Це вже розпочинає свій робочий день окраса степу — перепілка, про яку й піде наша мова.

Точніше, це не перепілка, а він, перепел, бо в неї трохи інша «мова». «Піть-пі-дюм» по-людському означає: «Де ти є?», тобто він кличе свою подругу.

Появляються вони у нас тоді, як озимина вже добре вкриє землю. За моїми спостереженнями, приходять вони до нас пішки. Як і інші степові птахи, гнізда мостять на землі, знайшовши зручну ямку.

Цікаво, що пташенята вилуплюються саме тоді, коли дозрівають всі колоскові. Ледве вирвавшись з тісного яйця, вони вже кудись біжать. Перепілка-мати тихим голосом «кут-кут-кут» скликає їх до себе й веде на «пашу», тобто туди, де багато насіння бур'янів. До речі, вони не годують їх, як інші птахи, а тільки показують, що можна їсти.

В цей час уже не почуєте «піть-пі-дюм».

Відразу ж, тільки-но перепілка поскликає всіх малят до себе, вони прямують на південь. Ідуть, не поспішаючи, як кажуть, попасом.

Хай же їм щастить, красуням степу!