«Консерваторія» шпаків

Хто не знає цих голосистих садових співаків? Всі знають. А як чекаємо їх, коли вже вони на своїх маленьких крильцях принесуть красуню-весну!

Які були б бідні та сумні наші сади без їхнього співу! А так, коли не вийдеш рано з хати, а він уже сидить «на порозі» шпаківні й розсипає перлини пісень. Власне, шпаки своїх пісень не мають, співають з чужих голосів.

Шпаки прилітають дуже рано, але поки не зійдуть сніги, поки нема тепла, в них єдина мета — їжа. В цей час вони не співають.

А як потепліє, то забувають навіть про їжу — так енергійно шукають «квартир». Дуже допомагають їм школярі, виготовляючи шпаківні.

Шпаки тоді влаштовують справжні концерти до тих пір, поки не з'явиться потомство. Згодом, коли діти ляжуть на крило, вони залишають сади, і тут робиться так тихо, ніби ото в хаті раптом зупиняться «ходики».

Виявляється, що всі сім'ї повели дітей на жирівку, тобто на відгодівлю. В цей час вони збираються інколи в такі великі зграї, що сонце заступають.

А як дозріють вишні, черешні, шпаки покидають поля, луки, летять в села, падають на сади й зі смаком поїдають солодкі ягоди. Їдять цікаво: хапають ягоду за шкірку і витрушують з неї кісточку, а тоді ковтають.

Непомітно збігає тепле літо. Шпаченята повиростали, порозумнішали. Вже і в «школу» пора. І що ви думаєте? Відправляють. І не кудись там, а прямо в «консерваторію». За приміщення обирають найчастіше старі крислаті ясени.

Мені тут дуже повезло: у моєму дворі росте саме такий ясен. Цікаво, що розпочинають «уроки» так само першого вересня, як в усіх школах. Правда, «академічні» уроки вони проводять 5 — 6 днів, а тоді розлітаються на «практику». Як вони це роблять?

Поснідавши, о 8 — 9 годині злітаються в «консерваторію» такими масами, що ніде лапку притулити. Спеціальних викладачів нема. Розсідаються сім'ями, і вчать дітей батьки. «Читається» виключно «вокал». Оскільки в кожного педагога своя програма, то тут робиться таке, що не описати. У вухах лящить. Спочиваю тоді, коли закінчуються «уроки» і шпаки розлітаються на обід. Пообідавши, вони знову збираються разом і «вчаться» до вечора. І так аж до приморозків. Правда, шпаків не лякають морози в 4 — 5 градусів.

Далі ще одна, не менш цікава деталь. В повітрі ніби нічого й не змінилося, а в шпаків помітна тривога. Вже покидають зграю, спішать до рідних гнізд і... починають клопотатися біля них, як весною. Самчики навіть затягають весняних пісень. Але надивляйтесь на них сьогодні, бо завтра ви їх уже не побачите. Виявляється, що перед відльотом вони отак зворушливо прощаються з рідними дуплами, шпаківнями, своїми гніздами, з деревами, садами, гаями, зі всім краєм і летять навздогін за сонцем.