Веселі пригоди з доброї нагоди
Слово до читачів

МОЇМ ДОРОГИМ ОНУКАМ НА ДОБРО

Я розкажу вам кілька веселих оповідань про птахів і тварин. Правда, не завжди вони будуть веселі, бо комічне досить часто межує з драматичним, сумним, і в таких випадках, як кажуть, не до сміху. Але постараюсь вибрати такі випадки з життя пташиного і тваринного світу, які вас потішать, викличуть захоплення або співчуття.

І хай тварини й птахи, дикі й полохливі, поводяться не завжди так, як нам хотілося б, — люди часто співчувають їм, раді допомогти або захистити від злих намірів корисливих чи нетямущих недругів. Раді, бо пернаті та четвероногі наші сусіди несвідомі своїх вчинків, вони живуть так, як велить їм природа, і ми мусимо зберегти їх для наступних поколінь людей.

Спрадавна, відколи живуть на землі люди, вони не тільки дружили з птахами й тваринами, а й складали про них приказки й приповідки. «Зимою бійся вовка, а літом мухи», «Чує кішка, де миша є», «Миша в стіжку не загине», «До собаки підходь ззаду, а до коня спереду», «Без півня оселя глуха» — їх, дотепних та мудрих, побутують сотні.

А згадаймо, які чудові казки про тварин і птахів передають люди з покоління в покоління! Їх залюбки слухають і діти, і дорослі. Які кумедні в них Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат, який хвалькуватий Пан Коцький, а гуси-лебеді добрі й співчутливі! Зухвалість Кози, що зайняла Заячу хату, викликає у нас і сміх, і обурення. Що не казка, то жива історія, помічена спостережливим оком і збагачена глибоким розумом. Тому казки про тварин не тільки цікаві, а й повчальні.

Очевидно, всі казки та легенди про птахів і звірів починались з реальних бувальщин, які чимось вражали людську уяву. Казкарі відбирали і відтворювали саме таку поведінку птахів або тварин, яка нагадувала їм людські вчинки. Це особливо тішило й веселило слухачів.

У наших оповідках ідеться про те, що бачили й чули люди, буваючи серед природи: на риболовлі чи в туристських походах, на прогулянках за містом чи на роботі в полі.

Упевнений, що й ви, юні читачі, спостерігали і свійських, і диких наших «менших братів». А якщо ні, то поспішайте у ліс або на луки в будь-яку пору року: там завше вирує життя птахів і звірів, скрізь, куди не повернешся, можна помітити їх. Прислухайтеся тільки, уважно придивіться.

Тоді й самі переконаєтесь, як багато дивовижного здатна творити чарівниця-природа. То як нам не шанувати й не берегги її, щедру витівницю і благодійницю!

Згадайте, чи не завдав хто з вас якої-небудь шкоди чи пташці, чи зайчикові, чи зеленому рясту, або квітам у лузі. Можна знічев'я ступити на молодий пагонець, що пробився з землі до сонця, і не відчути, що затоптав майбутню кучеряву березу чи могутній дуб. Бо насправді той необачний крок може вбити дерево, що виросло б з часом. Іноді хлопчаки вважають за подвиг видертись до пташиного гнізда та забрати звідти яєчка. А насправді то непоправний збиток, бо природа збідніє на кілька пташок.

Не робіть цього і не дозволяйте робити іншим. До природи треба ставитись тільки з повагою і шанобливо. Тоді вона радуватиме нас своєю красою, а час од часу і потішатиме. Бо в її житті трапляються й веселі пригоди, про які я хочу розповісти вам у цій книжці.