Хитрий мужик

українська народна казка

Був собі чоловік, ну, в його хліба не стало, а жнива були, сухо було так, що змолоть ніде було; ну, і поїхав він до другого млина, до такого, що хоч і сухо буває, він не стає. Їде дорогою й думає: «Як би тут збрехати, щоб перепустили?» А там завізно було, повен млин натаскали, черга йому прийшлася аж через тиждень. «Дай, — каже, — збрешу, що в мене батько на лаві лежить, то перепустять». Ну, приїхав і сказав, що в його батько на лаві лежить, — його й перепустили. Повиносив він, на віз поскладав, закурив люльку та й сів коло огню, а його й питають:

— Чого ж ти сидиш, ти ж казав — батько на лаві лежить?

— Я, — каже, — покинув батька, батько спав на лаві.

Тії обрадилися:

— Ну, проте ж ми йому зробимо!

Взяли сховали хомута.

Він вийшов запрягать, дивиться — хомута нема. Він прив'язав коня до воза, та й знов увійшов у млин, та й сів коло огню, та й каже:

— Я нічого не буду робить, тільки так зроблю, як мій батько робив.

Тії знов подумали: «Може, він що знає». Взяли та й знов положили хомута на возі. Вийшов він, дивиться, а хомут лежить, та й став запрягати, а його й питаються:

— Що б же ти зробив, якби тобі хомута не оддали?

— А що б, — каже, — я б так робив, як і мій батько: моєму батькові так було, що вкрали в нього хомута, так він узяв, розпоров сіряка, та зробив хомута, та й приїхав додому.

— Трясця твоїй матері! Який ти хитрий!