Черепаха

Кіт побачив черепаху,

Черепаху-костомаху,

Та й говорить: — От невдаха!

Зверху миска,

Знизу миска,

А між ними черепаха.

Де взялось на тебе лихо?

Черепаха каже тихо:

— Ще давно колись мій дід

В косаря украв обід.

Той обід у двох мисках

Над лугами смачно пах.

Дід підважив першу миску,

В другу вліз, мов у колиску,

І кисіль до смерку їв,

А кисіль миски зліпив.

Так з'явилась черепаха,

Черепаха-костомаха.

І ти, коте, не кради,

Не минеш тоді біди.