ОПОВІДАННЯ ТА КАЗКИ. Частина 2.

Пшеничний колосок

Сергійків старший брат Максим пішов служити в Радянську Армію. Нєзабаром надіслав додому листа. Пише, що служить далеко-далеко, біля самого моря. А там усе не таке, як удома: скрізь каміння, і море безкрає, суворе.

«Сергійку, — пише брат. — Піди в поле, зірви колосок пшениці, поклади в конверт і надішли мені».

Пішов Сергійко. Зірвав колоска й замислився: що в ньому, в цьому колоску? Навіщо він братові?

Поклав Сергійко колоска в конверт. І написав: «Колоска я зірвав на ниві, що починається за нашою хатою». І як написав це — відразу ж збагнув, чому брат колоска просив.

Їжачок і світлячок

Ішов лісом їжачок. Ніс яблуко на своїх голках. Раптом бачить — щось світиться. А то тякий пеньок. Дай, думає їжачок, візьму шматочок пенька, буду ввечері світити. Бо дітки маленькi в темрявi бояться. Узяв вiн світлячка, приніс додому. Світлiше стало в гнiздi у їжачка. Дітки-їжаченята зраділи:

— Ой, як світло тепер у нас. Будемо малюнки розглядати.

Жаба, що співала по-журавлиному

Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає:

«Навчуся співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується весь жаб'ячий рід».

Довго вчилася жаба співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють з нею жаби по-жаб'ячому, а вона мов не розумїє, відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й кажуть своїй подружці:

— Ти ж така жаба, як і ми, то чому ж не хочеш говорити по-жаб'ячому?

А жаба відповідає:

— Може, у мене виростуть крильця і я полечу, як журавель.

Як котові соромно стало

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Раптом чує — горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько почав пробиратися до паркана. А там сидять горобці.

Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.

Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір'я, літають над невдахою і цвірінькають. То вони сміються з кота.

Як кіт рибу ловив

Сів кіт на березі ставка. Думає:

«Рибку половлю».

Бачить, далеко від берега плаває рибка, а до берега не пливе.

— Чому ти, рибко, не пливеш до берега? — питає кіт.

— А як ти підеш, коте, додому, тоді я припливу до берега, — відповідає рибка.

Іде берегом маленький хлопчик та її питає:

— Що це ти, коте, рибку ловиш?

— Та ні, — відповідає кіт. — Гріюся на сонечку.

Для чого півневі гребінець

У нашого півня червоний гребінець. Уночі, як тільки кури посідають на сідало, він бере свій гребінець і розчісує свого барвистого хвоста. Через те і хвіст у нього такий пишний. Розчесавши хвоста, півень кладе гребінець на голову. А вдень ходить розпустивши хвоста.

Пихатий пiвень

Ходить півень по подвір'ю. Побачив райдугу барвисту на небі. Побачив і сміється:

— У мене хвіст такий само барвистий — кращий, ніж райдуга.

Та ось пішов дощ. Замочив пихатому півневі хвоста. Звис хвіст аж до землі. Соромно стало півневі. Втік він на сідало й більше ніколи не хвалився.