Українські народні скоромовки

Ходить квочка

коло кілочка,

водить діток

коло квіток.

Квок!

Бігли коні під мостами

з золотими копитами.

Треба стати, погадати,

Що тим коням їсти дати.

У нашого діда капелюх

не по-капелюхівськи.

Мусій, муку сій,

печи паляниці,

клади на полиці.

Гайку, гайку,

дай гриба й бабку,

сироїжку з добру діжку,

хрящика з ящика,

красноголовця з хлопця.

Женчик, женчик невеличкий,

на женчику черевички,

і шапочка чорненька,

і латочка червоненька.

Хитру сороку

спіймати морока,

а на со´рок соро´к —

со´рок морок.

Летіла лелека,

заклекотіла

до лелеченят.

Ліз карасик

через перелазик

та й у воду плюсь!

У стозі пшениця,

під стогом криниця,

там щука-риба грала,

сама собі дивувала,

що хороше вигравала.

Не клюй, курко, крупку,

не кури, котку, люльку.

Соловей солов'ят

од сонечка заслонив.

Пильно поле пильнували,

перепелів полювали.

Всіх скоромовок

не перескоромовиш,

не перевискоромовиш.

Курочка златоперочка

по двору ходить,

писклят водить,

хохол надимає,

півня утішає.

Лізе кусіка з-за сусіка,

зуби зазубила, очі заочила,

руки заручила,

ноги заножила.

Напекли млинців,

назвали кравців,

а кравець за млинець

та й побіг у танець.