Непосидлива абетка

Вмію я уже читати,

Тож беруся вчити брата.

Починаю з букви А.

Він мене питає: «Га?»

Називаю букву Б.

Він сміється: «Бе-бе-бе».

То гелгоче гусаком,

То регоче бараном.

Знає він всі літери

Й пише трохи навіть,

Тільки дуже хитрий він

І оце лукавить.

Глянув якось у вікно —

Сонечко підбилось.

Братик каже: «Буква О

В небі покотилась».

Чує він, як на даху

Завиває буква У,

Бо невіглас-вітер

Більш не знає літер.

Прилетить до саду жук,

Братик зразу чує вже:

Жук дарує всім навкруг

Басовиті букви Ж.

Всі малята як малята —

Книжечки читають,

Ну а букви мого брата

Бігають, літають.

Кінь промчить біля воріт —

Не догнати й соколу,

Братик мовить: «З-під копит

Буква Ц процокала».

Він вважає:

На подвір'ї

Кури стали учнями

І, погладжуючи пір'я,

Букву К заучують.

Та наука нелегка:

Кажуть «ко»,

А треба «ка».

Скільки літер ще довкола —

Шепеляві й грімкотливі...

Це така весела школа,

Це уроки жартівливі.